пятница, 7 марта 2014 г.
Україна і свобода - найцінніше, що ми, як народ, маємо! Я не хочу втрачати ці речі! Дивлячись новини, читаючи відомості, переглядаючи жахливі відео з центру Києва та інших міст про стан країни, на очі навертаються сльози! Сльози горя, страху та болю! В душі боряться почуття двох сторін: перша - залишитись вдома, стримувати клятви, дані батькам, а друга - зірвати кандали страху і піти в допомогу народу! Не хочеться захлинатись бездіяльністю! Але найголовніше, виникає гордість за хлопців, котрі йдуть на майдан! Котрі, не жаліючи свої життя, йдуть в бій за свободу, котрі захищають свою Неньку, котрі кладуть свої тіла за ідею нації! Я душею і серцем за Вас, наші захисники!!!
Побоювання розповзаються швидко! Після дзвінка свого доброго знайомого із застереженнями про пересування по Києву, я зрозуміла, що мою рідну країну настигає жах і "війна"! Сльози, котрі покотились по щоках, довели істину: зараз про мирне життя говорити не можна, його вже не існує!
Будь обережні та обачливі!! Думайте про себе і рідних!!
Pray for Ukraine!!!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)